Чом до Бога ти говориш коли страшно,
Чом звертаєшся коли лиш біда,
Чом вклоняєшся благаєш допомоги,
Забуваєш про усі земні діла?
І чого ти Бога в усьому звинувачуєш,
І питаєш ,в чім я согрішив?
Забуваєш всі гріхи й їх значення,
І людей яким ти насолив.
Ти зі спокоєм говориш про гріхи буденні
І що кожен так грішить
Не благаючи Бога про прощення
Виправдання ти шукаєш кожну мить.
Може просто схаменешся друже
Встань навколішки і просто помовчи!
Як що Бога в серці маєш,
Бог спасе від всякої біди.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Живи. - Анатолий Бляшук Бог когда-то сказал Своему народу: «Во что вас бить еще, продолжающие свое упорство? Вся голова в язвах, и все сердце исчахло. От подошвы ноги до темени головы нет у него здорового места: язвы, пятна, гноящиеся раны, неочищенные и не обвязанные и не смягченные елеем. Земля ваша опустошена; города ваши сожжены огнем; поля ваши в ваших глазах съедают чужие; все опустело, как после разорения чужими». (Ис.1:5-7). Это слово актуально и сегодня…
